Рамки-вкладинки Казки Солом'яний бичок

СОЛОМ'ЯНИЙ БИЧОК — Українська Народна Казка Про Тварин Живий собі дід та баба. Дід служив на майдані майданщиком, а баба сиділа дома, мичко пряла. І такі вони бідні — нічого не мають! Що зароблять — то проїдять, та й нема більш нічого. Від баба і напала на діда: «Зроби та й зроби мені, діду, солом'трав'яного бичка і обсмоли його смолою». — «Що ти, дурна, говориш, навіщо тобі тієї бичок здався?» — «Зроби, я вже знаю навіщо». Дідові — нічого робити — зробив солом'трав'яного бичка і осмолив його смолою. Переночували. От на ранок баба набрала мичок і повела солом'трав'яного бичка пастися; сама сіла під деревиною, пасмово кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мичко попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мичко попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь. Наскочивши на бичка: «Хто ти такий? — питає. — Скажи мені!» А бичок і каже: «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». Ведмідь каже: «Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!» Бичок нічого не каже, мовчить. Ведмідь тоді його взявши за бік, давай смолу обдирати. Оддирав-оддирав, та й зав'яз зубами, і ніяк не вирве. Сіпав, сіпав — ніяк! Затяжку того бичка бозна-куди. Від баба прокидається, а бичка і нема. «Ох, мені лихо велике! Де ж це мій бичок подівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда: «Діду, діду, бичок наш ведмедя привів, — іди його вбий!» Дід вискочив, оддер ведмедя, взявши і закинувши його в погріб. На другий день, рано вранці, баба вже набрала кужелю і повела на толоку бичка пасти. Сама сіла під деревиною, пасмово кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мичко попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мичко попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, вибігає сірий вовк та до бичка: «Хто ти такий, скажи мені!» — «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». — «Коли ти смолою засмолений, — каже вовк, — то дай і мені смоли засмолити бік, а то злі собаки мене обідрали». — «Бери!» Вовк відразу до боку, хотів смолу оддерти. Драв-драв та зубами й застрягши, що ніяк вже і не оддере. Що хоче назад — то ніяк... Він так вовтузається з тим бичком! Прокидається баба — аж бичка вже й не видно. Вона подумала: «Мабуть, мій бичок додому пішов». Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб закинувши. Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла під деревиною та й заснула. Біжить лисичка: «Хто ти такий?» — питає бичка. «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,- смолою засмолений». — «Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боці; а то злі хорті трохи шкури не зняли!» — «Бери!» Ув'язнена язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала. Дід закинувши у погріб і лисичку. Від як назбиралось їх, дід сів над лядою у погребі, та давай ніж точити. Ведмідь його й питає: «Діду, навіщо ти ніж точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та зробити з тієї шкури і собі й бабі кожухи». — «Ой не ріж, дідусю, відпусти кращє мене на волю, я тобі багато меду принесу». — «Ну, дивись!» Взявши і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає: «Діду, навіщо ти ножа точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити». — «Ой не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу отару вівців прижену». — «Ну, дивись!» І вовка випустив. Сидить та ще гострити ножа. Лисичка висунула мордочку, та питає: «Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа точиш?» — «У лисички, — каже, — гарна шкурка на узлісся й на комірець, хочу зняти». — «Ой не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі і гусей, і курей принесу!» — «Ну, дивись!» І лисичку відпустив. Від переночували ту ніч. коли на рано в ранці, аж — дер-дер! Щось до діда з бабою у двері. Баба прокинулась: «Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить; піди подивись». Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду припер. Дід узяв мед, та тільки що ліг, аж у двері знову — дер-дер! Коли вийшов — аж повен двір овець вовк пригнав. Від незабаром лисичка принесла гусей, курей — усякої птиці. Дід та баба задоволені. Вони взяли вівець та й продали їх та купили волів, і ставши дід ходити тімі волами в дорогу, та так розбагатіли, що не треба краще. А бичок, як став не потрібен, стояв на сонці, поки не розтанув. ЦЯ ІГРАШКА ДОБРЕ РОЗВИВАЄ: дрібну моторику пальчиків (дрібний. моторика пальчиків допомагає розвитку мовлення), координацію рухів, сенсорику, тактильне відчуття, початковий рахунок від 1 – 5, порівняння розмірів, більше-менше. Розмір рамки-вкладиша 290х100мм Матеріал виробу: дерево. Італійський лікар і педагог Марія Монтессорі прославилася на весь світ унікальною методикою навчання діток. Основа методики Монтессорі – свобода. Основні принципи - ігрова форма навчання та самостійне виконання вправ. Батьки повинні допомагати, а не заважати. «Допоможи мені це зробити самому» ― ось принцип занять системи Монтесссори. Завдання батьків і вихователя допомогти дитині організувати свою діяльність так, щоб творчий потенціал отримав максимальний розвиток. З допомогою методики Монтессорі дитина розвиває мислення (творче та логічне), увагу, пам'ять, уяву, моторику і багато іншого. Дидактичні Монтессорі-матеріали, з допомогою яких проходить навчання – це якийсь симбіоз навчальних посібників і розвиваючих ігор. Рамки-вкладыши уникальный методический материал, который позволяет развивать ребенка как в садах-Монтессори, так и дома. Вкладыши имеют много форм и вариаций, с помощью них изучают всё – фрукты, овощи, животных, геометрию, больше, меньше, различные цвета. Основная развивающая функция рамок-вкладышей – тренировка пространственного мышления, координация «рука-глаз» и мелкой моторики. Для ребенка очень удобно и естественно осваивать предметы окружающего мира посредством зрительного и слухового восприятия (родитель или воспитатель показывает картинку и называет её). Рамки-вкладиші особливо корисні для дітей третього року життя. У цьому віці малюк вчиться порівнювати предмети за формою і розміром. Тому спеціально для них були розроблені рамки з однаковими зображеннями-вкладишами, але різних розмірів. Дитина вчиться порівнювати предмети у яких різниця в розмірах мало помітна. Діти дуже люблять рамки «з підшаром» ― додатковим зображенням під вкладишем. Дитина виймає картинку через прорізи і з подивом виявляє ще один малюнок. При зворотному дії ― вкладанні шаблону в рамку – подслойный малюнок буде служити малюкові підказкою. Обводячи вкладиші, можна створювати цілі сюжетні картини, на задані теми або даючи волю фантазії дитини – так будуть розвиватися його творчі здібності. Завдання на розпізнавання фігур на дотик, обведення по контуру, чудово готують руку до письма.